Вдягла весна мережану сорочку,
Упившись і звільнившись од турбот.
І підіймає волошкові очі
До віщих, до церковних позолот.
Душа стає в цю днину молодою,
Забувши, що слова бувають злі.
І повняться старання добротою
На ранньому скоромному столі.
Великдень всіх нас на гостини просить,
Малює сонце полотно небес,
І крашанку, як усмішку, <
...
Читати далі »